Заробітки, то випробування важкою працею, недоспаними ночами та червоними очима від сліз, то -- роздуми і думки, то -- чужина. Чужа мова, чужа культура, чужа їжа, чужі батьки, яких свої діти не хочуть доглядати, не терплять їхні складні характери, тому й беруть доглядальницю, на яку можна спихнути все -- батьків, прибирання, закупи, кухню, прогулянки, візити до лікарів: за це все платити мізер.
На таку роботу потрапила Таня. Сеньйора була одна, діти жили окремо. Здавалося, що й роботи буде не багато, але Таня тільки тут зрозуміла, що не вміє робити нічого. Не так стелила ліжко, не так прасувала,( руки не звідти виросли), а варити їсти, то було горе, бо не могла догодити нічим. Та хіба ви щось умієте, кривила рота сеньйора. Таня попрацювавши тиждень, вже хотіла йти геть, але дочка вмовила потерпіти бодай один місяць, а вона поговорить з мамою. Таки мабуть поговорила, бо стара трохи присмирніла, стала людянішою, а може то Таня вже почала звикати. Ніяк не могла змиритися сеньйора, що й наймичка має їсти. Цю проблему вирішили мудро, почали давати Тані гроші на харчі окремо, не кажучи матері. Ой, як раділа Анна Марія, коли Таня її чимось пригощала, вже й кухня українська їй смакувала, бо то ж не за її гроші. Якось поволі розібралися і з рештою проблем, вже Таня прасувала, як її “навчила” сеньйора, прибирала, коли як попадала під настрій, коли добре, а коли все одно була безрука.
Кажуть, що людина, звикає до всього, так і Таня звикла до своєї тюрми. Жила день за днем -- проживала. А мала тільки тридцять років, ще жила в ній надія на особисте життя, мріяла про дітей, про доброго чоловіка. Працювала, щоб допомогти матері, бо на ту жебрацьку пенсію хіба можна було вижити. Таня передавала гроші, а мама відкладала їх , брала лиш коли вже зовсім не могла звести кінці з кінцями. Виростила Таню сама, бо життя з чоловіком не зладилося якось одразу, то він і зник з їхнього життя в невідомому напрямку. Більше не шукала щастя, все боялася, що собі чоловіка знайде, а для Тані батька, ні. Так і жила для своєї єдиної донечки, що виросла доброю і роботящою. Мамине серце вміло все відчувати без слів, тому гроші зароблені Танею, не тратила, складала, знала, що прийде на них свій час.
Таня вже спробувала заробітків у Польщі, там вона збирала полуницю, на колінах, не розгинаючи спину. Праця була важка, платили за зібрані ящики. До вечора так все нило та боліло, що й гроші були не милі. Всі казали, що в Італії краще, але, треба було платити за візу, тому й поїхала спочатку до Польщі, щоб назбирати грошей. Ось вона вже тут, в Італії -- і зрозуміла, -- що там добре, де нас нема.
Вечорами, Таня часто роздумувала над своїм життям, над своєю нелегкою долею. Виросла в нестатках, бо мама, хоч як старалася, але не могла дати дівчині те, що могли інші, де батьків було двоє і мали кращі статки. Таня ніколи не дорікала матері, вона її дуже любила. Мама для неї була єдиною найріднішою людиною в цьому світі, не тому, що народила, а тому, що мама завжди розуміла і допомагала, завжди була поруч.
Після школи почала працювати на фабриці, де й познайомилася з Іваном, почали зустрічатися, навіть збиралися одружитися. Мама була проти, бо Іван любив пригубити чарчину, Таня захищала його, говорила, що то всі молоді тепер такі. Та коли зробила зауваження Іванові, щоб пив менше, то дістала від нього такого ляпаса, що аж світ в очах замерехтів, а щока вмить опухла. Не звертаючи уваги ні на кого, не стидаючись ні своїх, ні Таніних друзів, вилаявся брудно і брутально, пообіцяв, що це так для першого разу аби вона знала своє місце надалі. Таня, мов протверезіла від своїх мрій про спільну сім'ю, подивилася на Івана іншими очима. Послала його під три чорти, і не повірила, коли той прийшов вибачатися. Мама все зрозуміла без слів, обняла і сказала, --
-- Все в тебе буде добре. Краще зараз розчаруватися, ніж мучитися все життя.
Так закінчилася спроба -- бути щасливою. З тих пір багато води утекло, Таня ще не раз мала розбиті сподівання. В Польщі, познайомилася з одним, який збрехав, що не жонатий, а вдома його чекали дружина і двоє діток. Розчарування вже стали звичні для Тані, вона жартували над собою, що має таку вдачу -- притягувати весь непотріб. Гірко було, але що вдієш, коли доля не була прихильною до неї. Тепер вже подорослішала, то взяла за мету -- побудувати будинок, заробивши гроші.
Влітку, вона з синьйорою має їхати на море, там у них є своя хата. Це буде перше море в її житті, бо бачила, хіба що в кіно. На її Тернопільщині море було далеко і не по кишені для них з мамою. Таня мріяла посмажитися на теплому сонечку і похлюпатися та погойдатися на лагідних хвилях. Вже скоро поїдуть, в червні вже тут купаються, а то навіть і в травні. Але вони мають поїхати раніше, щоб привести хату до ладу, підготуватися до приїзду дітей Анни Марії, яких у неї було троє -- два сини і донька, всі були жонаті і мали дітей. Кожного року вони по черзі їздили до моря. Ось і в цьому році, всі зібралися на Паску, аби визначитися хто в який період приїде. Таня, з допомогою доньки Анни Марії, Єви та невісток накрила святковий стіл. Вона вже вміла готувати деякі страви, італійська кухня їй дуже подобалася. Таня з задоволенням приготувала лазанью, каннеллони, артишоки та спекла солодке.
Зять Анни Марії Франко, постійно заглядався на неї, їв її хтивим поглядом, що Тані аж було не по собі. При такій гарній жінці, так себе вести, не могла втямити собі Таня. Вона обходила його здалеку, старалася не провокувати ні поглядом, ні порухом. Таня від жінок вже наслухалась про гарячу кров італійських чоловіків, але сама в подібній ситуації ще не була, тому це для неї було дивно і неприємно. Жінки досить барвисто описували свої любовні пригоди, а Таню, Бог милував від такого досвіду. Звичайно, що були жінки, які й самі шукали короткочасних зустрічей, шукали коханців аби втамовувати гормональні зриви. За що їх судити, за те, що були далеко від дому, далеко від сім'ї, що їм хотілося ще жити і любити, най хоч в такий спосіб. Таня не шукала таких розваг, не мала ні такої вдачі, ні бажання бути чиєюсь іграшкою. А Франко, як з цепу зірвався, шукав її всюди, де б не пішла, то на кухню загляне, то до кімнати заскочить і норовить вщипнути. Таня почувалася зле від такої брудної уваги. Єва, робила вигляд, що нічого не бачить, тільки Анна Марія лиховісно зиркала на Таню, що вже й так паленіла від сорому. Коли гості розійшлися, Анна Марія з притаманною їй злістю сказала Тані, -
-- Ти викинь з голови, влізти і розбити сім'ю моєї доньки, бо заживо зарию, щоб знала. Я не потерплю паскудства в своєму домі, запам'ятай собі це раз і назавжди. Ще не вистачало , щоб моя Єва страждала через тебе.
Таня, аж задихнулася від такої несправедливості, --
-- Та про що це ви говорите? В чому моя вина? Що ви хочете від мене?
Але Анна Марія була впевнена в своїй правоті і не дала Тані продовжити, --
-- Я попередила, а ти зарубай собі на носі, не потерплю!
В той вечір Тані хотілося додому, до мами, хотілося втекти від цих підозр та несправедливості. Вона довго говорила з мамою по телефону, їй так хотілося заховати обличчя в маминих добрих руках, притиснутися до її плеча. Мама якось потихеньку розвіяла сум Тані. Після розмови їй стало легше на душі і спокійніше.
До моря виїхали в кінці травня, Таня мала багато роботи, бо коли ніхто не живе, то хата пахне пусткою й сирістю. Але заради моря вона була ладна робити все, бо море, то була її мрія. За роботою не одразу могла знайти час для своєї першої зустрічі, але море на неї чекало. Воно було поруч і Таня вечорами вдихала його солонуватий рибний запах. Поробивши на кінець в домі все, Таня побігла до моря. Безкрайня голубінь вразила її, тепла вода лагідно торкнулася ступні і хвиля грайливо підкотилася запрошуючи в свої обійми. Таня швиденько роздягнулася і з насолодою ввійшла в морську воду, це було прекрасно. Побродивши берегом, Таня повернулася додому, перше знайомство з морем було для неї чудовим. Анна Марія не розділила її радості, вона злісно витиснула, що її привезли сюди не для морських прогулянок, а працювати.
Черговий день вже був зайнятий повністю, бо приїхала Єва з двома дітьми, а Франко мав бути ввечері. На Таню звалили всю хатню роботу, ще й догляд за дітьми. Вона розуміла, що це не входить в її обов'язки, але сподівалася на доплату до своєї заробітної плати. Щоправда Анна Марія вже прошипіла злісно, що треба бути вдячною за все, що вони для неї роблять. Всі приїхали відпочивати, ніхто не звертав уваги на розкидані речі, дитячі іграшки та немитий посуд, то упало само собою, в обов'язки Тані. За день вона так стомлювалася, що валилася з ніг, засинала тільки- но торкалася подушки. До моря могла вибратися не скоро. Вечорами всі сиділи на веранді, курили, їли, пили, розмовляли, а Таня мала мити, прибирати, носити і відносити.
Біда у вигляді Франка не забарилася, когут був на взводі і шулікою кружляв навколо Тані. Вона старалася не залишатися з ним наодинці, трималася осторонь. Але завжди стикалася з ним в коридорі, коли мала зайняті руки купою брудного посуду, а він використовував момент аби вщипнути або пройтися рукою по сідниці, що дратувало й бісило Таню. Франко забавлявся в такий спосіб, вів себе розв’язно, коли нікого не було поруч. Таня мовчки відбивалася й пручалася, хотіла кричати, але не могла. А дідько в подобі Франка, розумів, що Таня промовчить, тому розпускав руки при найменшій можливості.
Одного разу Таня, прибравши зі столу, поспішила винести сміття до сміттєвих ящиків, що знаходилися метрів триста від дому. Таня після душу, в легенькому халатику, вибігла на вулицю. Світло не зовсім освітлювало смітник, що був відгороджений від дороги стриженими кущами, але Таня кожного вечора бігала сюди, тому не мала страху. Несподівано з-за кущів вигулькнув Франко, голодним коршуном він кинувся на Таню, що з несподіванки втратила мову. Загріб її у свої обійми , стискаючи немилосердно і впився ротом в її губи. Звичним рухом він задер халат і… Таня відчула, як рука вже господарює в неї між ногами. Вона аж завила від несподіванки, почала вириватися і пручатися, але натиск був такий сильний, що вона не могла справитися. Спробувала кричати, але ґвалтівник стиснув їй горло і в очах потемніло, а з горла виривався лиш хриплий звук. На деякий час вона втратила зв'язок з реальністю, бо коли змогла відкрити очі і вдихнути повітря, то ґвалтівник вже залишив її на закинутому старому матраці, спішив у напрямку будинку. Ще не до кінця зрозумівши, що сталося, Таня поверталася в реальний світ. Вона ще не вірила, що її так підло зґвалтували, не могла зрозуміти, що таке могло статися. ЇЇ теліпало і трусило, як в пропасниці, вона заплакала, беззвучно, безсило і беззахисно. Такою спустошеною і брутально сплюндрованою, вона ще ніколи не була. Господи! За що їй така кара.
Вже стоячи в душовій кабінці вона змивала з себе бруд, терла немилосердно все тіло і плакала гірко й одиноко, на кусочки рвалася її душа. Плакала від образи і від безсилля що будь змінити, плакала, що тут на чужині нікому до неї не було діла, навіть пожалітися нікому. Разом з холодною водою змивала свій сором і ганьбу. Франка вранці вже не було, він поспішив до міста, посилаючись на якісь невідкладні справи. Єва з дітьми залишилася. Вона побачила зміни в поведінці Тані, запитала про здоров'я, але Таня поскаржилася на головний біль. Єва зі співчуттям віднеслася до нездужання Тані, допомогла їй з хатньою роботою. Анна Марія бурчала й сердилася, що Таня прикидається, бо що це за такі головні болі можуть бути. Таня на своєму телефоні побачила кредит в двадцять євро, зрозумівши звідки ці гроші, аж застогнала в душі. Щоб ти здох, щоб ти до вечора не дожив, такі побажання послала йому в простір, сподіваючись, що так з ним і станеться.
На вихідні з’явився Франко, робив вигляд, що нічого не сталося. Ввечері, Таня не пішла викидати сміття як завжди, а залишила його на ранок. Прибравши все , вона поспішила в свою кімнату і розстелила своє ліжко, приготувалася йти спати. До кімнати заскочив Франко і важко дихаючи від хтивого бажання, кинувся на Таню, --
--Буду кричати. -- попередила дівчина, а він у відповідь розсміявся, --
-- Всі пішли гуляти на площу, бо там сьогодні свято. Вдома немає нікого, тому кричи скільки влізе,-- засміявся Франко.
-- А ще я скажу, що ти мене попросила допомогти тобі по дому, а я не відмовився. З такими словами він підступав все ближче, а Таня вперлася в стіну, пробувала відвернутися, вдарити в пах, але сили з накачаним в спортивному залі чоловіком, були нерівні. Таня розплакалася від безсилля, від образи та від глибокої ненависті, що кипіла гарячою бурею всередині в дівчини. Але сльози не схвилювали, а навпаки розпалювали ґвалтівника ще більше, він хижо посміхаючись, загріб Таню в обійми, а вона вп'ялася йому зубами в руку. Від несподіванки Франко заскрипів зубами і зі всієї сили жбурнув її на ліжко.
-- Не хочеш по хорошому, то буде, як ти того заслуговуєш, -- злісно прошипів. Він притиснув її однією рукою до ліжка, а іншою здер шматками її труси. Наліг усім своїм тілом, не даючи можливості навіть поворухнутися. Вмить все попливло в Тані перед очима від немилосердного вторгнення, ненависно озвірілого Франка, який не зупинявся, з силою збиткувався і плюндрував тіло дівчини, задовольняючи свою тваринну похіть. Закінчивши свою брудну справу, він піднявся і не глянувши на свою жертву, вийшов з кімнати.
Таня плакала скорчившись від болю і від образи. В неї не було сил навіть піднятися, вона була вся розбита і зломлена в нерівному поєдинку, який в черговий раз програла. Вона розуміла, що так не може продовжуватися, мусила з кимось поговорити, з кимось порадитися. Мамі розповісти не могла, не хотіла робити їй боляче, а подруги щирої не мала, то як же їй бути ? Вирішила піти з цієї роботи, бо іншого виходу не знаходила. Поки вона тут, то Франко її не залишить в спокої, їй треба піти звідси. З такою думкою, дівчина заснула.
Змінилася погода, день почався з дощу і вітру, до моря ніхто не йшов. Бракувало теплої одежі, за якою треба було їхати до Риму. Анна Марія вирішила, що має їхати Таня з Франком, бо вона сама з дітьми ради не дасть, а Таня знає, де шукати її теплі речі. Таня приголомшена такою звісткою, почала відмовлятися. Анна Марія вІд здивування аж вдавилася,-
-- Це як, ти не поїдеш?! Я тобі гроші плачу, а ти маєш виконувати те, що я тобі кажу. Ти глянь на неї, розпустилася. -- сеньйора кричала, що аж стіни тряслися. Таня, мовчки зібралася і пішла до автомобіля. Вона розуміла, що Франко скористається знову її тілом, як ганчіркою для своїх сексуальних потреб. Знала, що нічого змінити не зможе, їй від того так стало гидко на душі, що в ту хвилину захотілося вмерти, щоб уникнути обридної наруги.
Доїхали швидко, сорок кілометрів, по добрій дорозі не зайняли багато часу. Франко піднявся в квартиру разом з нею, не гаючи часу він почав роздягатися, а Таня поспішила заховатися в туалеті, але була спіймана на півдороги і кинута снопом до землі, --
-- Тобі подобається тікати, молодець, бо я люблю, брати все з жаром, а ти мене цим тільки розпалюєш. Ну, чого ти пручаєшся, що я тобі не подобаюся? -- приговорював Франко захлинаючись від бажання і нетерпіння.
-- Ти ж маєш гарну жінку, нащо я тобі ? -- з благанням запитала Таня.
-- О, ти мене розсмішила, ну хто відмовиться від свіжатини, а ти гарна штучка, така ще тісна та гаряча. Мені так подобається трахати тебе, ну не можу я собі відмовити в такому задоволенні.
Зробивши свою справу, Франко поїхав збирати теплі речі для своєї дружини та дітей, залишивши Таню, після задоволення своїх сексуальних потреб. Вона піднялася і, як побита собака пошкандибала до шафи, щоб приготувати все необхідне. Проходячи мимо дзеркала в коридорі, побачила своє зображення і… застигла. Не неї дивилася незнайомка з великими очима, повними смутку і болю, обличчя посунулось, оголивши вилиці, а губи покусані запеклися крапельками засохлої крові. Щось ще змінилося в усій її постаті, щось невловиме зістарило її на добрий десяток років. Та зміна вразила дівчину до глибини душі. Знову подумки попросила, Боже милий, поможи мені. Вирішила, що приїде і заявить Анні Марії про своє рішення -- піти від неї геть.
Задзвонив домашній телефон, то був Франко, який вальяжно сміючись запитав:
-- Якщо ти заснула, то я піднімусь, щоб тебе розбудити. Хочеш? Я хочу.
Голосно сміявся і пошлякувато жартував, радіючи зі своєї ненаситності.
Таня почала збиратися зі швидкістю звуку, бо її аж обдало холодним липким потом при згадці про ненависного Франка, вона вибігла на вулицю, сіла в автомобіль і видихнула з шумом повітря.
Франко розсміявся, --
-- Ти так спішила, щоб мене побачити? Вже починаєш звикати.
Тані було не до жартів, вона ненавиділа цього облудного ґвалтівника, вульгарного і бридкого чоловіка, що був їй таким огидним та ненависним, що якби мала чим прибити його то зробила б це з великим задоволенням. Вона ще нікого так люто ненавиділа, нікому так не бажала зла, як цьому італійцю, що так огидно себе поводив.
Повернувшись на море, вона поспішила до своєї кімнати, відмовившись від обіду, зіславшись на головну біль. Таня дійсно почувалася погано, її нудило, паморочилося та темніло в очах. Вже лежачи в ліжку, Таня з жахом усвідомила, що в цьому місяці в неї не було критичних днів. Вона гарячково почала згадувати і рахувати
тремтячими руками взяла до рук календаря і … так сумніву не було… вона вагітна. Ні! Ні! Тільки не це. Таня сповзла з ліжка і на холодній підлозі зайшлася істеричним плачем, що виривався з грудей важкою мукою й болем. Ось і все -- сім’я, чоловік, діти, всі сподівання, що гріли їй душу, допомагали вижити в цьому пеклі. Таня розуміла, що це -- крах, це -- кінець, це -- безвихідь. Для неї -- кінець всіх мрій. Коротка літня ніч, вже забриніла першими променями, що освітили крайчик неба, Таня не спала. Думки чорним воронячам, обсіли її голову, були важкі й пекельні. Недоспана ніч, позначилася на зів’ялому лиці, але Тані було однаково, бо була сама не своя. Зміну побачила і Анна Марія, пробурчавши злісно, --
-- Чого це ти ходиш, наче тінь, коли до роботи приступиш? Що це на тебе найшло?
Таня мовчки взялася до прибирання, руки не слухалися, а сльози ось-ось виллються зрадливо з очей. Всі пішли на пляж, а Таня залишившись одна, дала воля сльозам, але хіба то вирішить проблему. Так пройшло ще кілька днів, Таня відчула, що її починає нудити ранками, одного разу ледве встигла добігти до туалету, як її вирвало. За столом всі ошелешено мовчали, Анна Марія з злістю, Єва зі співчуттям, а в очах Франка, так їй здалося, страх.
-- Ти щось не те з’їла, випий настій з ромашки, -- порадила їй Анна Марія.
-- Ні, краще канаріно з шкірок лимону, -- запропонувала Єва.
Тільки Франко мовчав ( знає кішка чиє сало з’їла).
-- Пройде, -- витиснула з себе Таня. Щоб “вирвати” з себе ту хворобу їй треба було їхати в Україну, а час летить швидко. Іншого виходу немає, тому ввечері Таня повідомила про своє рішення сеньйору. Анна Марія завила, як поранена вовчиця, --
-- Що? Як додому? Ти не можеш, кого я знайду, літо, всі роз'їхалися в відпустку. Що це за примха така? Ні! Я тобі не заплачу твої гроші, -- скаженіла й лютувала сеньйора.
-- Забудь і думати, ти не можеш мене залишити в цю пору. -- не могла ніяк втихомиритися Анна Марія.
Але Таня була тверда в своєму рішенні. Їй було погано від усього, -- від їжі, від запахів, від миючих засобів, навіть від моря, до якого виходила вечорами подихати. Нудило постійно, вже не завжди добігала до туалету.
Анна Марія викликала лікаря, не кажучи нічого Тані. Але лікарка зрозуміла все, прописала вітаміни і заспокійливі, похитала головою, бачачи Таніну біду, --
-- Не знаю, чи в радість тобі ця дитина… промовила.
Все змінилося -- Єва з дітьми зібралася додому, Франко насуплено мовчав, тільки Анна Марія, була злюча, як собака. Коли хата опустіла, сеньйора вилила всю свою злість, бризкаючи слиною змішаною з жовчю та ненавистю.
-- Путана! Геть з мого дому, як ти посміла, проститутка, повія, -- це були найлегші слова, що ними вкрила сеньйора Таню.
-- Ви всі їдете сюди, щоб розбивати сім’ї, забирати чоловіків. Як ти посміла, там двоє дітей, а ти безсоромно влізла, що ти собі надумала? Геть до своєї вбогої України, най я ніколи тебе більше не побачу, згинь з моїх очей облудна непотріб. Ти не маєш сорому, тут в Італії люди віруючі, ходять до церкви. Ти приїхала сюди шукати собі чоловіка бо нікому там у себе не потрібна, у вас там всі п'яні, всі шлюхи і проститутки. Негідниця!
Таня не виправдовувалася, бо що тут скажеш, вона однаково буде винна. Та й змінити вже нічого не можна, за все що сталося -- платити доведеться їй.
На другий день, приїхала Єва і зайшла до Тані в кімнату. Таня мовчки чекала, не розуміючи мети візиту. Єва простягнула п'ятсот євро зі словами, --
-- Візьми, вони тобі знадобляться. Мені жаль, що так сталося, хочу щоб хоч чимось допомогти. Я за цього негідника була змушена йти заміж, ніхто не знає, як мені з ним жити. Гроші, то я в нього взяла, най платить.
Таня спробувала відмовитися, але Єва була невблаганною. Жінки розплакались обидві, одна від -- болю і образи, інша від надмірного тягаря, що впав на плечі.
Дорога додому була важка й довга. Мама зустріла її, як завжди, без нарікань і без повчань,-- з розумінням і зі співчуттям. Таня після лікарні відходила довго, стрес бурею сколихнув дівочу душу, біль спопелив сподівання про сім'ю та щастя. Вона годинами мовчала, дивлячись у вікно. Дівчина страждала, в очах оселився невимовний сум, спустошена душа була, як пустеля без води. Всі мрії про майбутнє вона закопала глибоко, разом з ненародженою дитиною. Місяць пробула вдома, але так і не відтанула, не простила себе, не відігрілася, не зм'якла, -- заніміла й була наче відсутня, наче не жива.
Разом з нею страждала мама, вона бачила біль донечки, але не могла їй допомогти. Материне серце молило Бога щохвилини, материне серце тужило разом зі своїм дитям. Вона молилася, як ніколи до цього щиро і багато. Просила й молила долю змилосердитися. Мама, гладила Таню по спині й промовляла, --
-- Все з часом буде добре, все буде добре.
-- Щось не дуже віриться, такий мій хрест, мушу нести його до кінця. Не маю долі, не маю щастя, -- гірко промовила Таня.
-- Така я в тебе без долі вродилася.
-- Коли щастя роздавали, мені не дісталося, маєш добру душу, щире серце, -- мама з сумом опустила голову.
-- Я молитимусь, має бути твоя неділя, твоя доля, -- я молитимусь, доню.
Щоб втішити маму, Таня обняла її і сказала.
-- Мамина молитва може все, дякую тобі.
Таня вирішила їхати знову, розуміючи, що вдома їй нічого не світить з роботою. Пасажирів було багато, всі поверталися після відпустки до роботи в Італію. Таня скривилася, як від гіркого полину, коли побачила своє місце, -- сидіти біля чоловіка їй не дуже хотілося.
-- Мене звуть Олег, -- простягнув руку хлопець.
-- Таня, -- в’яло відреагувала дівчина. Якийсь час мовчали, Таня занурилася в свій сум, дивилася відсутнім поглядом у вікно. Хтось говорив, жартували й сміялися, Олег теж сипав смішними байками, реготав весь автобус. Якось непомітно, Таня почала прислухатися до жартів і не могла стримати свій усміх. Хлопець був талановитим розповідачем, в нього виходило все легко, смішно і до теми. Якимось шостим чуттям, Таня розуміла, що він старається для неї. Ну, чомусь їй так здалося, а може підсвідомо хотілося, щоб молодий чоловік думав про неї. На зупинках Олег пригощав Таню кавою, тістечками та морозивом. Завжди повертався з чимось в руках, то з іграшкою, яку встигав виграти в автоматі, то з журналом, де було щось цікаве. Хлопець явно симпатизував Тані. Спочатку це її дратувало, а потім сподобалося.
Таня почала обдзвонювати всіх своїх знайомих, бо їхала, не маючи ні роботи, ні де жити. Олег почувши, сказав, -
-- Ходіть до нас, моя сестра винаймає квартиру і в нас є місце. Ми живемо в трьох -- Наталя з чоловіком і я. Вам у нас буде добре, а Наталя серед своїх знайомих допоможе з роботою.
-- Та не хочу я вас обтяжувати. -- сказала Таня.
Але Олег уже зі свого телефону говорив з сестрою, повернувшись до Тані, він сказав:
-- Нас чекають, Наталя погодилася. Ось вам моя сестра, поговоріть.
Таня почула в слухавці приємний голос, Наталя підтвердила слова свого брата. Так вона познайомилася з чудовою людиною -- сестрою Олега, Наталею. Так несподівано розпорядилася доля, подарувала їй чудову можливість почати жити, любити, мати сім'ю.
Наталя розповіла, що Олег був жонатий, але жінка зрадила його, поки він тут гроші заробляв. Залишила його, вийшла заміж і народила дитину. Олег пережив розлучення дуже важко, зневірився в жінках. А коли по телефону сказав мені, що привезе до нас жити дівчину, я мало не впала, то було так несподівано, просто неймовірно. То мала бути особлива дівчина, бо він уже давно ні на кого не звертав увагу. Я погодилася одразу, знаючи свого брата, це було для нього важливо. Я рада, що ти тут з нами, кращої пари моєму братові не знайти. Ви створені один для одного, я вас люблю.
-- А ще,ти подібна на нашу маму, так, так, Олег то завважив одразу, я теж. Це був ваш день, знайтися в цьому світі. Я за багато часу побачила свого брата веселим і з сяючими очима.
-- Він такий жартівник, такий балагур. -- сміючись сказала Таня.
-- Жартувати в нашій сім'ї люблять, Олег не виняток. Але після пережитого він навіть жартувати був перестав. А зараз він щасливий, то жарти з нього сипляться, як рогу достатку. Ти для нього стала тим знайденим щастям, на яке він уже не сподівався.
Вже пізніше, Таня обдумувала слова Наталі і прийшла до висновку, що то мамина молитва, бо тільки вона має таку силу, робить чудеса. Дякую, Мамо.
На таку роботу потрапила Таня. Сеньйора була одна, діти жили окремо. Здавалося, що й роботи буде не багато, але Таня тільки тут зрозуміла, що не вміє робити нічого. Не так стелила ліжко, не так прасувала,( руки не звідти виросли), а варити їсти, то було горе, бо не могла догодити нічим. Та хіба ви щось умієте, кривила рота сеньйора. Таня попрацювавши тиждень, вже хотіла йти геть, але дочка вмовила потерпіти бодай один місяць, а вона поговорить з мамою. Таки мабуть поговорила, бо стара трохи присмирніла, стала людянішою, а може то Таня вже почала звикати. Ніяк не могла змиритися сеньйора, що й наймичка має їсти. Цю проблему вирішили мудро, почали давати Тані гроші на харчі окремо, не кажучи матері. Ой, як раділа Анна Марія, коли Таня її чимось пригощала, вже й кухня українська їй смакувала, бо то ж не за її гроші. Якось поволі розібралися і з рештою проблем, вже Таня прасувала, як її “навчила” сеньйора, прибирала, коли як попадала під настрій, коли добре, а коли все одно була безрука.
Кажуть, що людина, звикає до всього, так і Таня звикла до своєї тюрми. Жила день за днем -- проживала. А мала тільки тридцять років, ще жила в ній надія на особисте життя, мріяла про дітей, про доброго чоловіка. Працювала, щоб допомогти матері, бо на ту жебрацьку пенсію хіба можна було вижити. Таня передавала гроші, а мама відкладала їх , брала лиш коли вже зовсім не могла звести кінці з кінцями. Виростила Таню сама, бо життя з чоловіком не зладилося якось одразу, то він і зник з їхнього життя в невідомому напрямку. Більше не шукала щастя, все боялася, що собі чоловіка знайде, а для Тані батька, ні. Так і жила для своєї єдиної донечки, що виросла доброю і роботящою. Мамине серце вміло все відчувати без слів, тому гроші зароблені Танею, не тратила, складала, знала, що прийде на них свій час.
Таня вже спробувала заробітків у Польщі, там вона збирала полуницю, на колінах, не розгинаючи спину. Праця була важка, платили за зібрані ящики. До вечора так все нило та боліло, що й гроші були не милі. Всі казали, що в Італії краще, але, треба було платити за візу, тому й поїхала спочатку до Польщі, щоб назбирати грошей. Ось вона вже тут, в Італії -- і зрозуміла, -- що там добре, де нас нема.
Вечорами, Таня часто роздумувала над своїм життям, над своєю нелегкою долею. Виросла в нестатках, бо мама, хоч як старалася, але не могла дати дівчині те, що могли інші, де батьків було двоє і мали кращі статки. Таня ніколи не дорікала матері, вона її дуже любила. Мама для неї була єдиною найріднішою людиною в цьому світі, не тому, що народила, а тому, що мама завжди розуміла і допомагала, завжди була поруч.
Після школи почала працювати на фабриці, де й познайомилася з Іваном, почали зустрічатися, навіть збиралися одружитися. Мама була проти, бо Іван любив пригубити чарчину, Таня захищала його, говорила, що то всі молоді тепер такі. Та коли зробила зауваження Іванові, щоб пив менше, то дістала від нього такого ляпаса, що аж світ в очах замерехтів, а щока вмить опухла. Не звертаючи уваги ні на кого, не стидаючись ні своїх, ні Таніних друзів, вилаявся брудно і брутально, пообіцяв, що це так для першого разу аби вона знала своє місце надалі. Таня, мов протверезіла від своїх мрій про спільну сім'ю, подивилася на Івана іншими очима. Послала його під три чорти, і не повірила, коли той прийшов вибачатися. Мама все зрозуміла без слів, обняла і сказала, --
-- Все в тебе буде добре. Краще зараз розчаруватися, ніж мучитися все життя.
Так закінчилася спроба -- бути щасливою. З тих пір багато води утекло, Таня ще не раз мала розбиті сподівання. В Польщі, познайомилася з одним, який збрехав, що не жонатий, а вдома його чекали дружина і двоє діток. Розчарування вже стали звичні для Тані, вона жартували над собою, що має таку вдачу -- притягувати весь непотріб. Гірко було, але що вдієш, коли доля не була прихильною до неї. Тепер вже подорослішала, то взяла за мету -- побудувати будинок, заробивши гроші.
Влітку, вона з синьйорою має їхати на море, там у них є своя хата. Це буде перше море в її житті, бо бачила, хіба що в кіно. На її Тернопільщині море було далеко і не по кишені для них з мамою. Таня мріяла посмажитися на теплому сонечку і похлюпатися та погойдатися на лагідних хвилях. Вже скоро поїдуть, в червні вже тут купаються, а то навіть і в травні. Але вони мають поїхати раніше, щоб привести хату до ладу, підготуватися до приїзду дітей Анни Марії, яких у неї було троє -- два сини і донька, всі були жонаті і мали дітей. Кожного року вони по черзі їздили до моря. Ось і в цьому році, всі зібралися на Паску, аби визначитися хто в який період приїде. Таня, з допомогою доньки Анни Марії, Єви та невісток накрила святковий стіл. Вона вже вміла готувати деякі страви, італійська кухня їй дуже подобалася. Таня з задоволенням приготувала лазанью, каннеллони, артишоки та спекла солодке.
Зять Анни Марії Франко, постійно заглядався на неї, їв її хтивим поглядом, що Тані аж було не по собі. При такій гарній жінці, так себе вести, не могла втямити собі Таня. Вона обходила його здалеку, старалася не провокувати ні поглядом, ні порухом. Таня від жінок вже наслухалась про гарячу кров італійських чоловіків, але сама в подібній ситуації ще не була, тому це для неї було дивно і неприємно. Жінки досить барвисто описували свої любовні пригоди, а Таню, Бог милував від такого досвіду. Звичайно, що були жінки, які й самі шукали короткочасних зустрічей, шукали коханців аби втамовувати гормональні зриви. За що їх судити, за те, що були далеко від дому, далеко від сім'ї, що їм хотілося ще жити і любити, най хоч в такий спосіб. Таня не шукала таких розваг, не мала ні такої вдачі, ні бажання бути чиєюсь іграшкою. А Франко, як з цепу зірвався, шукав її всюди, де б не пішла, то на кухню загляне, то до кімнати заскочить і норовить вщипнути. Таня почувалася зле від такої брудної уваги. Єва, робила вигляд, що нічого не бачить, тільки Анна Марія лиховісно зиркала на Таню, що вже й так паленіла від сорому. Коли гості розійшлися, Анна Марія з притаманною їй злістю сказала Тані, -
-- Ти викинь з голови, влізти і розбити сім'ю моєї доньки, бо заживо зарию, щоб знала. Я не потерплю паскудства в своєму домі, запам'ятай собі це раз і назавжди. Ще не вистачало , щоб моя Єва страждала через тебе.
Таня, аж задихнулася від такої несправедливості, --
-- Та про що це ви говорите? В чому моя вина? Що ви хочете від мене?
Але Анна Марія була впевнена в своїй правоті і не дала Тані продовжити, --
-- Я попередила, а ти зарубай собі на носі, не потерплю!
В той вечір Тані хотілося додому, до мами, хотілося втекти від цих підозр та несправедливості. Вона довго говорила з мамою по телефону, їй так хотілося заховати обличчя в маминих добрих руках, притиснутися до її плеча. Мама якось потихеньку розвіяла сум Тані. Після розмови їй стало легше на душі і спокійніше.
До моря виїхали в кінці травня, Таня мала багато роботи, бо коли ніхто не живе, то хата пахне пусткою й сирістю. Але заради моря вона була ладна робити все, бо море, то була її мрія. За роботою не одразу могла знайти час для своєї першої зустрічі, але море на неї чекало. Воно було поруч і Таня вечорами вдихала його солонуватий рибний запах. Поробивши на кінець в домі все, Таня побігла до моря. Безкрайня голубінь вразила її, тепла вода лагідно торкнулася ступні і хвиля грайливо підкотилася запрошуючи в свої обійми. Таня швиденько роздягнулася і з насолодою ввійшла в морську воду, це було прекрасно. Побродивши берегом, Таня повернулася додому, перше знайомство з морем було для неї чудовим. Анна Марія не розділила її радості, вона злісно витиснула, що її привезли сюди не для морських прогулянок, а працювати.
Черговий день вже був зайнятий повністю, бо приїхала Єва з двома дітьми, а Франко мав бути ввечері. На Таню звалили всю хатню роботу, ще й догляд за дітьми. Вона розуміла, що це не входить в її обов'язки, але сподівалася на доплату до своєї заробітної плати. Щоправда Анна Марія вже прошипіла злісно, що треба бути вдячною за все, що вони для неї роблять. Всі приїхали відпочивати, ніхто не звертав уваги на розкидані речі, дитячі іграшки та немитий посуд, то упало само собою, в обов'язки Тані. За день вона так стомлювалася, що валилася з ніг, засинала тільки- но торкалася подушки. До моря могла вибратися не скоро. Вечорами всі сиділи на веранді, курили, їли, пили, розмовляли, а Таня мала мити, прибирати, носити і відносити.
Біда у вигляді Франка не забарилася, когут був на взводі і шулікою кружляв навколо Тані. Вона старалася не залишатися з ним наодинці, трималася осторонь. Але завжди стикалася з ним в коридорі, коли мала зайняті руки купою брудного посуду, а він використовував момент аби вщипнути або пройтися рукою по сідниці, що дратувало й бісило Таню. Франко забавлявся в такий спосіб, вів себе розв’язно, коли нікого не було поруч. Таня мовчки відбивалася й пручалася, хотіла кричати, але не могла. А дідько в подобі Франка, розумів, що Таня промовчить, тому розпускав руки при найменшій можливості.
Одного разу Таня, прибравши зі столу, поспішила винести сміття до сміттєвих ящиків, що знаходилися метрів триста від дому. Таня після душу, в легенькому халатику, вибігла на вулицю. Світло не зовсім освітлювало смітник, що був відгороджений від дороги стриженими кущами, але Таня кожного вечора бігала сюди, тому не мала страху. Несподівано з-за кущів вигулькнув Франко, голодним коршуном він кинувся на Таню, що з несподіванки втратила мову. Загріб її у свої обійми , стискаючи немилосердно і впився ротом в її губи. Звичним рухом він задер халат і… Таня відчула, як рука вже господарює в неї між ногами. Вона аж завила від несподіванки, почала вириватися і пручатися, але натиск був такий сильний, що вона не могла справитися. Спробувала кричати, але ґвалтівник стиснув їй горло і в очах потемніло, а з горла виривався лиш хриплий звук. На деякий час вона втратила зв'язок з реальністю, бо коли змогла відкрити очі і вдихнути повітря, то ґвалтівник вже залишив її на закинутому старому матраці, спішив у напрямку будинку. Ще не до кінця зрозумівши, що сталося, Таня поверталася в реальний світ. Вона ще не вірила, що її так підло зґвалтували, не могла зрозуміти, що таке могло статися. ЇЇ теліпало і трусило, як в пропасниці, вона заплакала, беззвучно, безсило і беззахисно. Такою спустошеною і брутально сплюндрованою, вона ще ніколи не була. Господи! За що їй така кара.
Вже стоячи в душовій кабінці вона змивала з себе бруд, терла немилосердно все тіло і плакала гірко й одиноко, на кусочки рвалася її душа. Плакала від образи і від безсилля що будь змінити, плакала, що тут на чужині нікому до неї не було діла, навіть пожалітися нікому. Разом з холодною водою змивала свій сором і ганьбу. Франка вранці вже не було, він поспішив до міста, посилаючись на якісь невідкладні справи. Єва з дітьми залишилася. Вона побачила зміни в поведінці Тані, запитала про здоров'я, але Таня поскаржилася на головний біль. Єва зі співчуттям віднеслася до нездужання Тані, допомогла їй з хатньою роботою. Анна Марія бурчала й сердилася, що Таня прикидається, бо що це за такі головні болі можуть бути. Таня на своєму телефоні побачила кредит в двадцять євро, зрозумівши звідки ці гроші, аж застогнала в душі. Щоб ти здох, щоб ти до вечора не дожив, такі побажання послала йому в простір, сподіваючись, що так з ним і станеться.
На вихідні з’явився Франко, робив вигляд, що нічого не сталося. Ввечері, Таня не пішла викидати сміття як завжди, а залишила його на ранок. Прибравши все , вона поспішила в свою кімнату і розстелила своє ліжко, приготувалася йти спати. До кімнати заскочив Франко і важко дихаючи від хтивого бажання, кинувся на Таню, --
--Буду кричати. -- попередила дівчина, а він у відповідь розсміявся, --
-- Всі пішли гуляти на площу, бо там сьогодні свято. Вдома немає нікого, тому кричи скільки влізе,-- засміявся Франко.
-- А ще я скажу, що ти мене попросила допомогти тобі по дому, а я не відмовився. З такими словами він підступав все ближче, а Таня вперлася в стіну, пробувала відвернутися, вдарити в пах, але сили з накачаним в спортивному залі чоловіком, були нерівні. Таня розплакалася від безсилля, від образи та від глибокої ненависті, що кипіла гарячою бурею всередині в дівчини. Але сльози не схвилювали, а навпаки розпалювали ґвалтівника ще більше, він хижо посміхаючись, загріб Таню в обійми, а вона вп'ялася йому зубами в руку. Від несподіванки Франко заскрипів зубами і зі всієї сили жбурнув її на ліжко.
-- Не хочеш по хорошому, то буде, як ти того заслуговуєш, -- злісно прошипів. Він притиснув її однією рукою до ліжка, а іншою здер шматками її труси. Наліг усім своїм тілом, не даючи можливості навіть поворухнутися. Вмить все попливло в Тані перед очима від немилосердного вторгнення, ненависно озвірілого Франка, який не зупинявся, з силою збиткувався і плюндрував тіло дівчини, задовольняючи свою тваринну похіть. Закінчивши свою брудну справу, він піднявся і не глянувши на свою жертву, вийшов з кімнати.
Таня плакала скорчившись від болю і від образи. В неї не було сил навіть піднятися, вона була вся розбита і зломлена в нерівному поєдинку, який в черговий раз програла. Вона розуміла, що так не може продовжуватися, мусила з кимось поговорити, з кимось порадитися. Мамі розповісти не могла, не хотіла робити їй боляче, а подруги щирої не мала, то як же їй бути ? Вирішила піти з цієї роботи, бо іншого виходу не знаходила. Поки вона тут, то Франко її не залишить в спокої, їй треба піти звідси. З такою думкою, дівчина заснула.
Змінилася погода, день почався з дощу і вітру, до моря ніхто не йшов. Бракувало теплої одежі, за якою треба було їхати до Риму. Анна Марія вирішила, що має їхати Таня з Франком, бо вона сама з дітьми ради не дасть, а Таня знає, де шукати її теплі речі. Таня приголомшена такою звісткою, почала відмовлятися. Анна Марія вІд здивування аж вдавилася,-
-- Це як, ти не поїдеш?! Я тобі гроші плачу, а ти маєш виконувати те, що я тобі кажу. Ти глянь на неї, розпустилася. -- сеньйора кричала, що аж стіни тряслися. Таня, мовчки зібралася і пішла до автомобіля. Вона розуміла, що Франко скористається знову її тілом, як ганчіркою для своїх сексуальних потреб. Знала, що нічого змінити не зможе, їй від того так стало гидко на душі, що в ту хвилину захотілося вмерти, щоб уникнути обридної наруги.
Доїхали швидко, сорок кілометрів, по добрій дорозі не зайняли багато часу. Франко піднявся в квартиру разом з нею, не гаючи часу він почав роздягатися, а Таня поспішила заховатися в туалеті, але була спіймана на півдороги і кинута снопом до землі, --
-- Тобі подобається тікати, молодець, бо я люблю, брати все з жаром, а ти мене цим тільки розпалюєш. Ну, чого ти пручаєшся, що я тобі не подобаюся? -- приговорював Франко захлинаючись від бажання і нетерпіння.
-- Ти ж маєш гарну жінку, нащо я тобі ? -- з благанням запитала Таня.
-- О, ти мене розсмішила, ну хто відмовиться від свіжатини, а ти гарна штучка, така ще тісна та гаряча. Мені так подобається трахати тебе, ну не можу я собі відмовити в такому задоволенні.
Зробивши свою справу, Франко поїхав збирати теплі речі для своєї дружини та дітей, залишивши Таню, після задоволення своїх сексуальних потреб. Вона піднялася і, як побита собака пошкандибала до шафи, щоб приготувати все необхідне. Проходячи мимо дзеркала в коридорі, побачила своє зображення і… застигла. Не неї дивилася незнайомка з великими очима, повними смутку і болю, обличчя посунулось, оголивши вилиці, а губи покусані запеклися крапельками засохлої крові. Щось ще змінилося в усій її постаті, щось невловиме зістарило її на добрий десяток років. Та зміна вразила дівчину до глибини душі. Знову подумки попросила, Боже милий, поможи мені. Вирішила, що приїде і заявить Анні Марії про своє рішення -- піти від неї геть.
Задзвонив домашній телефон, то був Франко, який вальяжно сміючись запитав:
-- Якщо ти заснула, то я піднімусь, щоб тебе розбудити. Хочеш? Я хочу.
Голосно сміявся і пошлякувато жартував, радіючи зі своєї ненаситності.
Таня почала збиратися зі швидкістю звуку, бо її аж обдало холодним липким потом при згадці про ненависного Франка, вона вибігла на вулицю, сіла в автомобіль і видихнула з шумом повітря.
Франко розсміявся, --
-- Ти так спішила, щоб мене побачити? Вже починаєш звикати.
Тані було не до жартів, вона ненавиділа цього облудного ґвалтівника, вульгарного і бридкого чоловіка, що був їй таким огидним та ненависним, що якби мала чим прибити його то зробила б це з великим задоволенням. Вона ще нікого так люто ненавиділа, нікому так не бажала зла, як цьому італійцю, що так огидно себе поводив.
Повернувшись на море, вона поспішила до своєї кімнати, відмовившись від обіду, зіславшись на головну біль. Таня дійсно почувалася погано, її нудило, паморочилося та темніло в очах. Вже лежачи в ліжку, Таня з жахом усвідомила, що в цьому місяці в неї не було критичних днів. Вона гарячково почала згадувати і рахувати
тремтячими руками взяла до рук календаря і … так сумніву не було… вона вагітна. Ні! Ні! Тільки не це. Таня сповзла з ліжка і на холодній підлозі зайшлася істеричним плачем, що виривався з грудей важкою мукою й болем. Ось і все -- сім’я, чоловік, діти, всі сподівання, що гріли їй душу, допомагали вижити в цьому пеклі. Таня розуміла, що це -- крах, це -- кінець, це -- безвихідь. Для неї -- кінець всіх мрій. Коротка літня ніч, вже забриніла першими променями, що освітили крайчик неба, Таня не спала. Думки чорним воронячам, обсіли її голову, були важкі й пекельні. Недоспана ніч, позначилася на зів’ялому лиці, але Тані було однаково, бо була сама не своя. Зміну побачила і Анна Марія, пробурчавши злісно, --
-- Чого це ти ходиш, наче тінь, коли до роботи приступиш? Що це на тебе найшло?
Таня мовчки взялася до прибирання, руки не слухалися, а сльози ось-ось виллються зрадливо з очей. Всі пішли на пляж, а Таня залишившись одна, дала воля сльозам, але хіба то вирішить проблему. Так пройшло ще кілька днів, Таня відчула, що її починає нудити ранками, одного разу ледве встигла добігти до туалету, як її вирвало. За столом всі ошелешено мовчали, Анна Марія з злістю, Єва зі співчуттям, а в очах Франка, так їй здалося, страх.
-- Ти щось не те з’їла, випий настій з ромашки, -- порадила їй Анна Марія.
-- Ні, краще канаріно з шкірок лимону, -- запропонувала Єва.
Тільки Франко мовчав ( знає кішка чиє сало з’їла).
-- Пройде, -- витиснула з себе Таня. Щоб “вирвати” з себе ту хворобу їй треба було їхати в Україну, а час летить швидко. Іншого виходу немає, тому ввечері Таня повідомила про своє рішення сеньйору. Анна Марія завила, як поранена вовчиця, --
-- Що? Як додому? Ти не можеш, кого я знайду, літо, всі роз'їхалися в відпустку. Що це за примха така? Ні! Я тобі не заплачу твої гроші, -- скаженіла й лютувала сеньйора.
-- Забудь і думати, ти не можеш мене залишити в цю пору. -- не могла ніяк втихомиритися Анна Марія.
Але Таня була тверда в своєму рішенні. Їй було погано від усього, -- від їжі, від запахів, від миючих засобів, навіть від моря, до якого виходила вечорами подихати. Нудило постійно, вже не завжди добігала до туалету.
Анна Марія викликала лікаря, не кажучи нічого Тані. Але лікарка зрозуміла все, прописала вітаміни і заспокійливі, похитала головою, бачачи Таніну біду, --
-- Не знаю, чи в радість тобі ця дитина… промовила.
Все змінилося -- Єва з дітьми зібралася додому, Франко насуплено мовчав, тільки Анна Марія, була злюча, як собака. Коли хата опустіла, сеньйора вилила всю свою злість, бризкаючи слиною змішаною з жовчю та ненавистю.
-- Путана! Геть з мого дому, як ти посміла, проститутка, повія, -- це були найлегші слова, що ними вкрила сеньйора Таню.
-- Ви всі їдете сюди, щоб розбивати сім’ї, забирати чоловіків. Як ти посміла, там двоє дітей, а ти безсоромно влізла, що ти собі надумала? Геть до своєї вбогої України, най я ніколи тебе більше не побачу, згинь з моїх очей облудна непотріб. Ти не маєш сорому, тут в Італії люди віруючі, ходять до церкви. Ти приїхала сюди шукати собі чоловіка бо нікому там у себе не потрібна, у вас там всі п'яні, всі шлюхи і проститутки. Негідниця!
Таня не виправдовувалася, бо що тут скажеш, вона однаково буде винна. Та й змінити вже нічого не можна, за все що сталося -- платити доведеться їй.
На другий день, приїхала Єва і зайшла до Тані в кімнату. Таня мовчки чекала, не розуміючи мети візиту. Єва простягнула п'ятсот євро зі словами, --
-- Візьми, вони тобі знадобляться. Мені жаль, що так сталося, хочу щоб хоч чимось допомогти. Я за цього негідника була змушена йти заміж, ніхто не знає, як мені з ним жити. Гроші, то я в нього взяла, най платить.
Таня спробувала відмовитися, але Єва була невблаганною. Жінки розплакались обидві, одна від -- болю і образи, інша від надмірного тягаря, що впав на плечі.
Дорога додому була важка й довга. Мама зустріла її, як завжди, без нарікань і без повчань,-- з розумінням і зі співчуттям. Таня після лікарні відходила довго, стрес бурею сколихнув дівочу душу, біль спопелив сподівання про сім'ю та щастя. Вона годинами мовчала, дивлячись у вікно. Дівчина страждала, в очах оселився невимовний сум, спустошена душа була, як пустеля без води. Всі мрії про майбутнє вона закопала глибоко, разом з ненародженою дитиною. Місяць пробула вдома, але так і не відтанула, не простила себе, не відігрілася, не зм'якла, -- заніміла й була наче відсутня, наче не жива.
Разом з нею страждала мама, вона бачила біль донечки, але не могла їй допомогти. Материне серце молило Бога щохвилини, материне серце тужило разом зі своїм дитям. Вона молилася, як ніколи до цього щиро і багато. Просила й молила долю змилосердитися. Мама, гладила Таню по спині й промовляла, --
-- Все з часом буде добре, все буде добре.
-- Щось не дуже віриться, такий мій хрест, мушу нести його до кінця. Не маю долі, не маю щастя, -- гірко промовила Таня.
-- Така я в тебе без долі вродилася.
-- Коли щастя роздавали, мені не дісталося, маєш добру душу, щире серце, -- мама з сумом опустила голову.
-- Я молитимусь, має бути твоя неділя, твоя доля, -- я молитимусь, доню.
Щоб втішити маму, Таня обняла її і сказала.
-- Мамина молитва може все, дякую тобі.
Таня вирішила їхати знову, розуміючи, що вдома їй нічого не світить з роботою. Пасажирів було багато, всі поверталися після відпустки до роботи в Італію. Таня скривилася, як від гіркого полину, коли побачила своє місце, -- сидіти біля чоловіка їй не дуже хотілося.
-- Мене звуть Олег, -- простягнув руку хлопець.
-- Таня, -- в’яло відреагувала дівчина. Якийсь час мовчали, Таня занурилася в свій сум, дивилася відсутнім поглядом у вікно. Хтось говорив, жартували й сміялися, Олег теж сипав смішними байками, реготав весь автобус. Якось непомітно, Таня почала прислухатися до жартів і не могла стримати свій усміх. Хлопець був талановитим розповідачем, в нього виходило все легко, смішно і до теми. Якимось шостим чуттям, Таня розуміла, що він старається для неї. Ну, чомусь їй так здалося, а може підсвідомо хотілося, щоб молодий чоловік думав про неї. На зупинках Олег пригощав Таню кавою, тістечками та морозивом. Завжди повертався з чимось в руках, то з іграшкою, яку встигав виграти в автоматі, то з журналом, де було щось цікаве. Хлопець явно симпатизував Тані. Спочатку це її дратувало, а потім сподобалося.
Таня почала обдзвонювати всіх своїх знайомих, бо їхала, не маючи ні роботи, ні де жити. Олег почувши, сказав, -
-- Ходіть до нас, моя сестра винаймає квартиру і в нас є місце. Ми живемо в трьох -- Наталя з чоловіком і я. Вам у нас буде добре, а Наталя серед своїх знайомих допоможе з роботою.
-- Та не хочу я вас обтяжувати. -- сказала Таня.
Але Олег уже зі свого телефону говорив з сестрою, повернувшись до Тані, він сказав:
-- Нас чекають, Наталя погодилася. Ось вам моя сестра, поговоріть.
Таня почула в слухавці приємний голос, Наталя підтвердила слова свого брата. Так вона познайомилася з чудовою людиною -- сестрою Олега, Наталею. Так несподівано розпорядилася доля, подарувала їй чудову можливість почати жити, любити, мати сім'ю.
Наталя розповіла, що Олег був жонатий, але жінка зрадила його, поки він тут гроші заробляв. Залишила його, вийшла заміж і народила дитину. Олег пережив розлучення дуже важко, зневірився в жінках. А коли по телефону сказав мені, що привезе до нас жити дівчину, я мало не впала, то було так несподівано, просто неймовірно. То мала бути особлива дівчина, бо він уже давно ні на кого не звертав увагу. Я погодилася одразу, знаючи свого брата, це було для нього важливо. Я рада, що ти тут з нами, кращої пари моєму братові не знайти. Ви створені один для одного, я вас люблю.
-- А ще,ти подібна на нашу маму, так, так, Олег то завважив одразу, я теж. Це був ваш день, знайтися в цьому світі. Я за багато часу побачила свого брата веселим і з сяючими очима.
-- Він такий жартівник, такий балагур. -- сміючись сказала Таня.
-- Жартувати в нашій сім'ї люблять, Олег не виняток. Але після пережитого він навіть жартувати був перестав. А зараз він щасливий, то жарти з нього сипляться, як рогу достатку. Ти для нього стала тим знайденим щастям, на яке він уже не сподівався.
Вже пізніше, Таня обдумувала слова Наталі і прийшла до висновку, що то мамина молитва, бо тільки вона має таку силу, робить чудеса. Дякую, Мамо.
Немає коментарів:
Дописати коментар