Це ж треба такому
статись,
По-дурному так
закохатись,
До безтями отак
влюбитись,
Наче мухою в мед
втопитись.
І все знаю, все розумію,
Чую голос і враз… німію,
Закриваю уста і очі
І нічого вже більше не хочу.
Чому доля така
примхлива?
Ох, нещасна я й
нещаслива.
Сумніваюсь,
караюсь, гину,
Важко нести , але
не кину.
І хрестом це лягло на душу.
Пересилити себе мушу.
Боже, дай мені розум, сили,
Щоб нелюбим зробився милий.
Пережити гірку цю
муку
Подай, Боже, рятунку руку,
Подай знак, поможи, як знаєш…
Лиш не кидай: вже
він кидає.
Немає коментарів:
Дописати коментар