Я хочу щастя

Летять літа, минають роки.

Їх не вернути з далини.

І часто кажуть: світ широкий…

Та в цім широкім  стрілись ми.

І защемить душа в чеканні,

Мов птах в бездонній вишині,

Як бачу очі ті жадані,

Що в серце дивляться мені.

А я вся тягнуся до тебе:

Така податлива й проста.

О Боже, не суди, не треба.

Я не бездумна, не пуста.

Я хочу щастя трішки мати.

Хоч раз зігрітись, чи згоріть.

І хай це гріх — в мій вік кохати,

Та ради цього варто жить.

І хай мене не судять люди.

Така я в світі не одна.

І кари більшої не буде,

Ніж та, що вибрала сама.