Відчай

Ні перед ким боргів не мала,

Нікому я не завинила,

Не крала і не обдирала,

В житті нікого не дурила.

                Все коліньми та головою

                Стежки свої  мостила.

                Була дурною,  молодою

                На старості  зовсім здуріла.

Життя пройшло, все поруч, близько.

Шукала, все збиралась жити.

В душі лишилось попелисько

Вовчицею я хочу вити.

                В минулому вже нічого шукати.

                Майбутнє  наче у тумані.

                Що втратила й чого чекати,

                Де спинюся у дні останні?

Життя пройшло, стекло водою,

Майнуло перелітним птахом.

Все було  наче не зі мною.

Все промине і стане прахом.

                Нічого вічного немає.

                Усі слова – брехня й облуда.

                І спомин серце моє крає

                Був чоловік: гуляк, паскуда.

Усе було. Чого чекати?

До чого ще приготуватись?

Нема дороги,  щоб вертати.

Куди іти,  куди податись?