Українським жінкам -- заробітчанкам

Як завжди про любов,

Про розлуку й кохання.

Про жінок пишу знов--

Їх терпіння й чекання.

Як жінки за кордоном

На чужинців рабують,

І як плачуть від втоми

Рук ночами не чують.

Шлють посилки додому,

Щоб той біль приглушити,

І не кажуть нікому,

Як нелегко  тут жити

Про роботи «пезанті»,

Про невиспані ночі,

Важку долю «бадантів»,

Кількість випитих «гочі».

Без них виросли діти,

Вже й онуки зростають.

Їм судилось тут жити,

Бо  сім’ї  помагають.

Мої вірші про долі,

Лиш маленька піщинка,

Як живе за кордоном  –

Сильна жінка – вкраїнка!