І коли я вернуся...

Я збиралась  в дорогу далеку —

І не знала: на день, чи на довго.

Скільки зможу, мій рідний, без  тебе,

Без любові твоєї, без доторку твого.

Будеш в вікна мене виглядати

Коли   повернусь я додому…

Знаю, будеш мене ти чекати,

Своє щастя не дам я нікому.

Тягну руку… ось зараз торкнуся…

Це лиш сон, він з світанком зникає.

Я вернуся   додому, вернуся

Бо ти довго на мене чекаєш.

Я не хочу вже бути багата.

Хочу мати тебе лиш для щастя.

Хочу бути: я жінка, я мати!

Я досягну всього, мені вдасться…

Чужі зорі вдивляються з неба,

Чужа мова, а в нас --  солов’їна.

Тебе тільки любий мій, треба

І ще  неньку мою, Україну.