Тут “ їдем мозками", стаємо
нервозні.
Все ради грошей та заради сім'ї,
А прийде пора і спочинемо в Бозі
Нескінчені справи лишивши свої.
Тут маєм
лиш ліжко, щоб спати
І день: контрольований час.
І мрієм про
те, як додому вертати,
Якщо хтось
чекає на нас.
Зруйновані сім'ї, розлучення, сльози…
Бо гроші для нас -- над усе
Зітхаємо стиха: " Боже!"
Й заплакане витрем лице.
Розлізлись
між люди ”немов
мишенята”,
Колись ще Шевченко писав.
Навчаються
діти, нескінчена хата….
От дідько б
проблеми побрав!
Все гроші і гроші; їх завжди бракує
До ночі працюєш — просвітку нема
Придбали одне, а вже інше плануєш…
Глибокий колодязь без дна.
І маєм
так жити — лишень заробляти
Не
думать про себе; про всіх:
Студентів тягнути, купити їм хату.
Крутитись, вертітись, не чуючи ніг.
Немає коментарів:
Дописати коментар