Сама собі допомагаю

Свій біль, свій розпач і тривоги

Закинути до дідька в ноги.

Здійнявшись гордо, гордо жити.

І не чекати, а творити.

Бо плач, не плач на чужині,

Ніхто не милує. О, ні!

То ж треба думати за себе,

А не чекати ласки з неба.

Шукай роботу, роби гроші,

Для цілі всі шляхи хороші.

Коли я тут, то що ж робити,

Не треба «киснуть», треба жити.

Отак сама себе втішаю,

Сама собі допомагаю.

І стало легше, стало краще..

Я не зламаюся… Нізащо!.