Як п’янко пахне
сіножать
І небо шепотить
громами.
Тебе чекать, тобі
прощать
Стомилася з
роками.
Як гарно є, було
і буде.
Було так радісно душі...
Я все боялася, що
скажуть люди:
Чому,за що і хто
кого лишив?
Тепер пройшло
усе, з роками
Лишився жаль, що
пізно і давно…
Броджу забутими
стежками,
Шукаю шлях в чуже
вікно.
Ще й досі хочу,
хочу мати.
Не тліти хочу, а
горіти,
Любити хочу і
кохати,
Почати знову, й
довго жити.
Немає коментарів:
Дописати коментар